Формування навиків національної свідомості на уроках географії.

 Формування громадянина – патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, які здатні побудувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав людини, набуває сьогодні особливого значення. Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що в моєму класі, школі, місті, країні все мене стосується, все залежить від мене.

 Патріотичному вихованню сприяє весь процес навчання науки географії, адже цей предмет має виключно широкі можливості для організації патріотичного виховання. Зокрема, на уроках у 8 і 9 класах під час вивчення матеріалу про природу та господарство України відбувається формування почуття приналежності до великого українського народу, яким ми є; гордості і любові до нашої культури і традицій. Я завжди наголошую на уроках, що природа і культура України не менш прекрасна, ніж тих місць, куди активно їдуть відпочивати.

 Відбір змісту навчального матеріалу посилює його українознавчу спрямованість. Так, характеризуючи окремі території світу, ознайомлюю учнів із внеском українських вчених у  їх вивчення і освоєння.

 Активному формуванню національної свідомості сприяє також залучення в процес вивчення географії здобутків усної народної творчості ( прислів’їв, приказок, прикмет, загадок про природні об’єкти та явища), землеробської культури, шанобливого ставлення до природи.

Шляхом виконання практичних робіт на місцевості та екскурсій відбувається вивчення особливостей природи, господарства та населення рідного краю.

 Виховую патріотизм учнів також через ознайомлення їх зі значущими результатами діяльності видатних вітчизняних дослідників, державних діячів, представників громадських організацій.

 Навчаючи учнів предмету географії постійно звертаю їх увагу на все прекрасне, що нас оточує, виховую небайдужість до рідної природи та до всього, що створили люди.

 Учні, які навчилися відчувати і розуміти красу природи і творінь людських рук, виростуть достойними людьми, завжди будуть оберігати рідну природу, примножуватимуть її багатства, прикрашатимуть рідну землю, створюючи матеріальні і духовні цінності.

 Зараз Україна переживає не найкращі часи: військові дії на Сході, занепад економіки, підміна патріотизму націоналізмом. Чи потрібно в даний час виховувати справжніх патріотів? Відповім ствердно: так. Якщо в суспільстві буде нехтування долею рідної країни, її красою і величчю – це приведе до знищення національної самосвідомості і самобутності українського народу.

 Для виховання навичок національної свідомості пропоную:

1.     проводити екскурсії з метою вивчення і дослідження рідного краю;

2.     виховувати в учнів переконаність в тому, що кращого місця, ніж рідний дім, немає у цілому світі;

3.     посилити виховний процес по формуванню в учнів почуття любові до своєї країни, шанобливого ставлення до народних традицій, звичаїв та обрядів.

Формування громадськоактивної життєвої позиції на уроках історії.

У процесі суттєвих історичних змін в нашому суспільстві  великого значення  набули ідеї гуманізації освіти. Система освіти зазнала певних змін, тому передбачає, в першу чергу, орієнтацію  на інтереси дитини, її потреби. Сьогодення ставить перед нами завдання з зовсім іншими підходами , до всебічного розвитку дитини,  підвищенні рівня громадянської освіченості молоді  України, формування людини – громадянина, розкриття її творчих особливостей.

В нашому суспільстві основою демократичного ладу є людина, спроможна розкрити його  потенціал , і для якої  демократія є природним задоволенням особистих та суспільних інтересів. Саме тому формування громадянина має бути одним iз головних завдань національної  освіти i виховання в будь - якiй демократичній державі .

Головною метою громадянської освіти i виховання є сприяння формуванню особистості, якiй притаманні демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв’язку мiж ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадською відповідальністю, готовності до компетентної участi в життi суспільства.  Однією з ознак демократичної держави с високий рiвень історичних знань  її громадян. Тому, як учитель історії , своїм першочерговим завданням я вважаю озброєння учнiв  знаннями з царини історії, а також їх  практичну підготовку   до життя , до використання набутих ними знань для вирішення конкретних життєвих проблем та ситуацій. Все це можна реалізувати формуючи громадянську компетентність. Дана компетенція є ключовою серед всіх інших, від формування її залежить здатність активно, раціонально та ефективно використовувати отримані знання. Тільки  тоді можемо говорити, що особа активна і знайшла своє місце у соціумі. Громадянська компетенція надзвичайно важлива – вона формує розуміння  учнями таких понять як демократія, плюралізм, рівність,  расизм,віросповідання, ксенофобія.  Тому через громадянську компетенцію формується  цілісна особистість , що має знання, установки та цінності , що в свою чергу реалізуються через низку шкільних предметів. На кожному етапі навчання в школі закладаються певні основи громадянської компетенції учня,  що  генерує громадян у житті суспільства. І в цьому велике значення має урок.

На сьогодні в багатьох країнах громадянська освіта викладається як окремий,обов’язковий предмет(Італія, Норвегія, Словаччина, Англія), або як міжпредметна форма – з різних окремих тем, спецкурсів.  Українські сучасні педагоги О.Пометун, О,Овчарук, М.Рогозін,  І.Фрейман  досить широко адаптують накопичений світовий матеріал з даної проблеми та створюють методи роботи з теми. Їхній досвід досить цікавий та корисний, тому використовую його в процесі навчання.  Уроки історії,  можна будувати з елементами громадянського змісту, наповнюючи їх  результат важливими демократичними  цінностями.

      

Використовуючи  інтерактивні  методи, особливо – « моделювання ситуації», пропоную перенести свої знання та вміння у гру, змоделювати  життєву ситуацію, та спільно розв’язати її. Дана  методика дуже ефективна під час вивчення  соціально - економічних , культурних питань в історії . 

Досить цікавою методикою є методика в основі якої лежить створення блок – схем, тобто кодування знань за допомогою символів або створення піктограм. Це продуктивна   практика   організаційно-методичної системи навчання, в основі якої лежать так звані опорні сигнали, об'єднані в листи опорних сигналів (ЛОС). Умовне зображення-символ є схематичним відображенням змісту чогось, а це широкий простір для розширення творчого потенціалу дитини, її власної позиції. Дана методика має глибоке коріння (розроблена  викладачем-новатором  В.Ф.Шаталовим), і на сьогодні вона привертає увагу викладачів і методистів , як система роботи з опорними сигналами (блок-схемами) Е.І.Пометун  і Г.А.Фреймана. Застосування  блок-схем на уроках  свідчить, що цей вид навчання має багато переваг та позитивних результатів.( особливо на уроках історії у  5- 7 класах) . Учні вільно володіють матеріалом, відтворюючи його за допомогою схем . Дані методики досить  ефективні та дуже подобаються учням,що працюють з великим задоволенням.

Підхід до вивчення історії, по-перше, як до отримання певної кількості знань, які треба запам’ятати, а, по-друге, - усвідомлення її як процесу глобального дослідження минулого, яке базується на звертанні до різноманітних фактів, що розглядаються з різних точок зору, може значно вплинути на формування системи цінностей учнів. Постійно заохочую учнів застосовувати навички, пов’язані з аналізом фактів і цим самим сприяють виробленню позиції, яка вже сама по собі «цінність»: ми шукаємо найбільш переконливий перебіг подій чи пояснення поведінки не тільки в історії, але й в усіх сферах життя. З часом застосування певних навичок може стати «другою натурою», що передбачає специфічну манеру мислення або ціннісну систему, яку в цілому можна охарактеризувати як пошук правди.