Забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, вивчення родоводу при викладанні предметів гуманітарного циклу.

У основі понять «народ» і «нація» лежать стійкі одвічні традиції. Традиції, звичаї та обряди об’єднують минуле і майбутнє народу, старші і молодші покоління. Це своєрідні духовні підвалини розвитку народу, нації, які втілюють у собі найкращі досягнення в ідейному, моральному, трудовому та естетичному житті.

 Націю визначають як цілісність поколінь минулих, сучасних і майбутніх, яку підтримують, передусім, традиції.

При вивченні історії людства періоду стародавнього світу незалежно від країни чи цивілізації, що розглядається, звертаю увагу учнів на духовну єдність поколінь, родинні традиції народів.

 В давнину у народів будь-якого регіону були надзвичайно розвинені повага до старших і культ померлих предків, які зводились до формування релігійних вчень і настанов. Звертання до старших родичів на «Ви» забезпечувало відчуття цілісності родоводу.

Родинні традиції зберігались недоторканими особливо в тих народів, які існували в умовах поділу суспільства на касти та різні соціальні верстви. І це стосувалось не тільки трудового, а й ідейного, морального та естетичного життя.

 Система виховання стародавніх народів була побудована на беззаперечній повазі до дорослих та на героїзмі попередніх та нинішнього поколінь шляхом передачі усної та писемної інформації через казки, оповідання, легенди, літописи та героїчні епоси. Герої були взірцем для наслідування і прикладом служіння своєму народу та рідній землі.

 Використання римськими патриціями звички давати дітям потрійні імена. Що вказували на батька та на його рід, наштовхує учнів на вивчення власного родоводу і бажання отримати відповідь на питання «Хто я?», «Чиїх батьків я дитя?», «Хто були їхні предки?», «Як вони жили?»

На відповідних уроках з’ясовую, хто з учнів знає свій родовід до сьомого коліна. Як правило це одиниці. Діти можуть розповісти про своїх батьків, їхній рід занять, менше –про дідусів і бабусь, а от про прадідусів і прабабусь…

 Утім знання свого походження, своїх прямих предків і пращурів, їхні основні віхи життя і діяльності має величезне пізнавальне й виховне значення.

Відповіді на вище означені запити зміцнюють духовну єдність поколінь, сприяють збереженню родинних традицій і омолоджують коріння родинного дерева.