Самостійна робота – один із напрямків, який впливає на розвиток пізнавальної і творчої активності учня.

  Під самостійною роботою учнів ми розуміємо таку роботу, яка виконується учнями за завданням та під контролем учителя, але без безпосередньої його участі в ній, і при цьому школярі свідомо прагнуть досягти поставленої мети, застосовуючи свої розумові зусилля і виражаючи в тій або іншій формі результат розумових дій. Самостійна робота передбачає активні розумові дії учнів, пов'язані з пошуками найраціональніших способів виконання запропонованих учителем завдань, з аналізом результатів роботи (самоконтроль).

   Здійснення самоконтролю в процесі самостійної роботи учнів тільки тоді буде давати позитивні результати, коли ця діяльність певним чином організована, тобто є системою. Під системою самостійних робіт я розумію, перш за все, сукупність взаємозв'язаних, взаємообумовлених, логічно побудованих і підлеглих загальним задачам видів робіт. Будь-яка система повинна керуватися певними вимогами або принципами, інакше це буде не система, а випадковий набір фактів, об'єктів, предметів і явищ.

   При побудові системи самостійних робіт, у ході яких здійснюватиметься самоконтроль, визначаю такі основні дидактичні вимоги:

   - Система самостійних робіт повинна сприяти розв’язанню основних дидактичних задач: набуттю учнями глибоких і міцних знань, розвитку в них пізнавальних здібностей, зокрема умінь і навичок самоконтролю, формуванню вміння самостійно осягати, розширювати і поглиблювати знання, застосовувати їх на практиці.

   - Система повинна враховувати основні принципи дидактики, перш за все – принцип доступності й систематичності, зв'язок теорії з практикою, свідомої і творчої активності, принципи навчання на високому науковому рівні.

   - Види системи робіт повинні бути різноманітні за навчальною метою і змістом, щоб забезпечити формування комплексу вмінь і навичок в учнів.

   - Послідовність виконання домашніх і класних самостійних робіт повинна логічно виходити з попередніх і забезпечувати передумови для виконання подальших. Успіх розв’язання цієї задачі залежить не тільки від педагогічної майстерності вчителя, але й від того, як він розуміє значення і місце кожної окремої роботи в системі робіт, у розвитку пізнавальних здібностей учнів, їх мислення .

   Ефективність самостійної роботи досягається в тому випадку, якщо вона є однією із складових, органічних елементів навчального процесу і для неї передбачається спеціальний час на кожному уроці, якщо вона проводиться планомірно і систематично, а не випадково й епізодично.

   При відборі видів самостійної роботи, при визначенні її об'єму і змісту  керуюся, як і у процесі навчання загалом, основними принципами дидактики. Найважливіше значення у цій справі мають принцип доступності й систематичності, зв'язок теорії з практикою, принцип послідовного наростання складності, принцип творчої активності, а також принцип диференційованого підходу до учнів. Застосування цих принципів при організації самостійної роботи має наступні особливості:

   1. Самостійна робота повинна носити цілеспрямований характер. Це досягається чітким формулюванням мети роботи. Намагаюся так сформулювати завдання, щоб воно викликало  у школярів інтерес до роботи і прагнення виконати її якнайкраще. Учні повинні чітко уявляти, в чому полягає задача і яким чином перевірятиметься її виконання.

   2. Самостійна робота повинна бути дійсно самостійною і спонукати учня при її виконанні працювати напружено. Для забезпечення цього зміст і обсяг самостійної роботи, пропонованої на кожному етапі навчання, повинні бути посильними для учнів, а самі учні — підготовлені до виконання самостійної роботи теоретично і практично.

   3. Формую в учнів прості навички самоконтролю на початковому етапі виконання самостійної роботи. У цьому випадку самостійній роботі учнів повинен передувати наочний показ прийомів і способів самоконтролю, супроводжуваний чіткими поясненнями, записами на дошці.

   4. Для самостійної роботи  пропоную такі завдання, виконання яких, в основному, не допускає дії за зразком або шаблоном, а вимагає застосування знань у новій ситуації. Тільки у цьому випадку самостійна робота сприяє формуванню ініціативи і пізнавальних здібностей учнів.

   5. При організації самостійної роботи  враховую, що для оволодіння знаннями, вміннями і навичками різним учням потрібен різний час. Здійснюю це  шляхом диференційованого підходу до учнів.

   6. Завдання, пропоновані для самостійної роботи, повинні викликати інтерес в учнів. Він досягається новизною задач, що висуваються, незвичністю їх змісту, розкриттям перед учнями практичного значення пропонованої задачі або методу, яким потрібно оволодіти, дослідницькою роботою.

   7. Самостійні роботи з різними видами самоконтролю учнів необхідно планомірно і систематично включати у навчальний процес. Тільки за цієї умови у них вироблятимуться стійкі вміння і навички постійного самоконтролю.

   8. При організації самостійної роботи  здійснюю поєднання викладу матеріалу  з самостійною роботою учнів з формування вмінь та навичок самоконтролю. У цій справі не можна допускати надмірностей: зайве захоплення самостійною роботою може уповільнити темпи вивчення програмного матеріалу, темпи просування учнів уперед у пізнанні нового.

   9. При виконанні учнями самостійних робіт будь-якого виду керівна роль повинна належати вчителю. Вчитель продумує систему самостійних робіт, їх планомірне включення в навчальний процес. Він визначає мету, зміст і об'єм кожної самостійної роботи, її місце на уроці, методи навчання різним видам самостійної роботи. Він навчає учнів методам самоконтролю і здійснює контроль за якістю її, вивчає індивідуальні особливості учнів і враховує їх при організації самостійної роботи.

   Отже, самостійна робота в поєднанні з самоконтролем робить значний вплив на глибину і міцність знань учнів з предмета, на розвиток їх пізнавальних здібностей і вмінь здійснювати самоконтроль, на темп засвоєння нового матеріалу.

   Аналіз практики роботи  показує:

   1. Самостійна робота, що систематично проводиться, в поєднанні з самоконтролем за умови її правильної організації сприяє отриманню учнями глибоких і більш міцних знань порівняно з тими, які вони засвоюють при повідомленні вчителем готових знань.

   2. Організація виконання учнями різноманітних за дидактичною метою і змістом самостійних робіт, з установкою на самоконтроль, сприяє розвитку їх пізнавальних і творчих здібностей, мислення.

   3. При ретельно продуманій методиці проведення самостійних робіт у поєднанні з самоконтролем прискорюється темп формування у школярів умінь і навичок практичного характеру, а це, у свою чергу, позитивно впливає на формування пізнавальних умінь і навичок.

   4. При систематичній організації самоконтролю в процесі самостійної роботи на уроках і поєднанні його з різними видами домашньої роботи у школярів виробляються стійкі навички й уміння контролювати й оцінювати свою діяльність.

   Оскільки сучасна освіта спрямована на становлення активної і самостійної особистості, проблема формування в учнів умінь та навичок самоконтролю постає найбільш гострою і необхідною. Важливою умовою формування зазначених умінь  вважаю розвиток в учнів пізнавальної активності й самостійності, виокремлюючи при цьому три рівні пізнавальної активності: відтворююча активність, інтерпретуюча активність і творчий рівень, та три найбільш суттєві компоненти пізнавальної самостійності: мотиваційний, змістовно-операційний і вольовий.